Ольга Николаевна Прайс, учитель географии и биологии

Тема: Різноманітність земноводних.

Мета: ознайомити учнів з різноманітністю земноводних, їх роллю в природі і житті людини, необхідність охорони; розвивати творчі здібності, вміння працювати в групах, знаходити необхідну інформацію, розвивати логічне мислення, усну мову; виховувати любов до природи, любов до всього живого, розуміння того, що природа чудова в усіх її проявах.

Базові поняття й терміни: ряди Безногі, Хвостаті, Безхвості,  яйцеживородіння, неотенія, лабораторні тварини.

Концепція уроку: на прикладі конкретних видів показати відмінність і схожість у будові різних рядів земноводних. Звернути увагу на зв'язок будови представників різних рядів із їх способом життя. Показати поширення представників класу, їхню роль урізних екосистемах і господарській діяльності людини.

Обладнання: таблиця «Різноманітність земноводних», Червона книга України, Червона Книга Донецької області, слайдовська презентація про різних представників земноводних.

Тип уроку: комбінований

ХІД УРОКУ

І. Організаційний етап.

День добрий, друзі, ще один урок

         Прийшов до нас за розкладом сьогодні.

         Отож, давайте зробимо ще крок,

         Щоб знов цікаве і корисне ми дізналися сьогодні.

         Стали,  дітки , всі рівненько,

         Посміхнулися гарненько.

         Настрій на урок  взяли,

         Працювати почали

         Цікаві дії на уроці

         Пропоную я для вас.

         Як говорив  Леонардо да Винчи, природа так про все подбала, що всюди ти знаходиш чому вчитися. Цими слова дозвольте мені почати сьогоднішній урок.

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності.

• Обговорення питання?

Чим відрізняються ропухи від жаб?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

• Розповідь учителя з елементами бесіди.

1. Різноманітність земноводних.

На відміну від жаб  ропухи менше залежать від води. Шкіра в ропух  більш суха й частково ороговіла. Задні кінцівки значно коротші, ніж у жаб.  Але для того щоб докладніше відповісти на це питання, слід познайомитися з особливостями рядів земноводних. Земноводні — найменш численний клас хребетних, який нараховує  приблизно 2100 сучасних видів, представлених трьома рядами: хвостатих,  безногих та безхвостих. Безхвості  земноводні  об'єднують найбільшу кількість  - близько  1800 -  видів, які пристосувалися до пересування по суші стрибками за допомогою подовжених задніх кінцівок. Сюди належать різноманітні жаби,  ропухи, землянки (часникова ропуха), джерелянки, квакші тощо. Поширені безхвості по всіх материках, окрім Антарктиди.

Хвостаті земноводні більш примітивні, їх усього близько 280 видів. До них належать різноманітні саламандри й тритони, розповсюджені тільки в північній півкулі. Безногі земноводні об'єднують приблизно 55 видів тропічних черв'ягів,  більшість із яких веде підземний спосіб життя. Очевидно, це дуже давні земноводні, які дожили до наших днів завдяки пристосованості до рийного способу життя.

У нас найбільш поширеними є безхвості земноводні -  жаби: озерні та ставкові. Вони об'єднані однією назвою — зелені. Ці жаби справді зелені, хоча бувають і темно-оливкові, і навіть сірі. (У ставкової жаби зелений колір більш яскравий.) Вони типові мешканки водойм і далеко від води, як правило, не відходять. Щоправда, ставкова жаба іноді зустрічається да­леко від водойм. Більшу частину часу вони проводять на березі або у воді. Озерна жаба активна і вдень і вночі, ставкова, за винятком весняного періоду, вночі спить на дні водойми.

Бурі жаби з водою пов'язані значно менше, аніж зелені: до води вони приходять лише на якийсь час, щоб відкласти ікру. Решту часу бурі жаби проводять на суші, там же вони й зимують, як правило, у ямах, норах гризунів, під купами хворосту.

Щодо гостромордих жаб, то кожна з них має свою вотчину  - ділянку площею 200—300 квадратних метрів, на яких полюють і яку охороняють від родичів. По цій ділянці вони кочують, пересуваючись за добу на кілька метрів. Якщо з якихось причин ділянка стає непридатною для життя, госгроморді жаби можуть переміщатися на дуже великі відстані. Проте це бу­ває лише в разі крайньої потреби, за вдачею вони страшенні «домосіди».

Трав'яна жаба зовні схожа на гостроморду, але трохи більша. Якщо уважно придивитися до трав'яної жаби, то можна побачити, що вона має тупу мордочку. Трав'яна жаба прокидається раніше за решту жаб — менше від інших боїться холоду. Але вона більш чутлива до спеки та вологості повітря й тому майже не з'являється вдень, вважаючи за краще проводити світлий час доби у сховку.

2. Робота у парах за підручником. Складання таблиці у робочому зошиті.

3. Вчитель учням пропонує  скласти сінквейн за темою земноводні.

Звучить музика.

 На дощці написані приклади.

Бура, слизька.

Стрибає, плаває, кумкає.

Мешкає і у воді, і на суші.

Тропічна, червоподібна.

Плаває, риє, тоне

Мешкає у ґрунті й у воді.

4. Учитель пропонує скласти  пазли і за описом відшукати, що це за тварина (аксолотль).

• Розповідь учителя.

Тварина, що зображена на малюнку – мексиканська саламандра аксолотль. Аксолотлем називають личинку одного з видів хвостатих земноводних - мексиканської амбістоми, що знаходиться в стані неотенії, тобто затримки онтогенезу з придбанням  здібності до статевого розмноження на стадії, що передує дорослому стану. Тобто ця тварина знаходиться в личинковій стадії до кінця життя, але це не заважає їй рости і розмножуватися.

         Мексиканська саламандра аксолотль представляє великий науковий інтерес і у свій час порушила увагу всіх учених-біологів. Перші спостереження над цими тваринам показали, що воно не втрачає зябер все життя, тобто залишається в стані личинки. За пізнішими спостереженнями виявилось, що іноді, і в порівняно рідкісних випадках, аксолотлі досягають дорослого стану і втрачають зябра, але звичайно вони розмножуються в стані пуголовка. Чудово, що при штучному вихованні аксолотлів вдавалося доводити їх до повного розвитку, так що вони втрачали зябра і починали дихати виключно легенями. З численних дослідів такого ж роду з'ясувалося, що пуголовки асколотелей можуть нормально розвиватися при доброму харчуванні і за сприятливих умов життя. Перетворення і заміна зябрового дихання легеневим прискорюється також у тому випадку, якщо пуголовкам штучно ускладнюють перебування у воді і змушують їх побільше залишатися на повітрі. У цих личинок добре розвинена щитоподібна залоза, але вона зазвичай не виробляє достатню кількість індуцируючого  гормону - тироксину. Однак, якщо переселити аксолотля в більш суху і прохолодну середу або знизити рівень води при домашньому розведенні, він перетворюється на дорослу амбістому. Перетворення аксолотля на  амбістому  можна викликати також додаванням в їжу або ін'єкцією гормону тироксину. Перетворення може відбутися протягом декількох тижнів, при цьому зникнуть зовнішні зябра аксолотля, зміниться забарвлення, форма тіла.

Мексиканська саламандра відноситься до ряду хвостаті, класу земноводні, типу хордові, родини амбістомові. Родина включає 28 видів, серед них тигрова амбістома, мармурова амбістома,  тихоокеанська амбістома та ін. Поширені в Північній і Центральній Америці.

         У дослівному перекладі з ацтекської  мови аксолотль - «водяна іграшка», що цілком відповідає його зовнішньому вигляду. Зовнішнім виглядом аксолотль нагадує великого головатого тритона із зовнішніми зябрами.  Загальна довжина амфібії  до 30 см . В неволі аксолотлі живуть до 10-12 років. Хвіст аксолотля довгий та широкий (70% від усієї довжини), сплощений з боків, як у всіх водних личинок хвостатих амфібій. У нього близько 50 хребців.  Голова у аксолотля дуже велика і широка, несумірна з тілом, рот теж широкий, а оченята маленькі - створюється враження, що личинка весь час посміхається.  На нижній і верхній щелепах ростуть гострі зуби, якими аксолотль захоплює здобич. Шкіра гладка. На боках 15-16 вертикальних борозенок, через це його тулуб здається кільчастим. Пальці на всіх кінцівках вільні, без перетинок. На передніх ногах по чотири пальці, а на задніх - по п'ять. Дорослу амбістому відрізняє від аксолотля відсутність зовнішніх зябер та плавникової складки.

Усі тварини класу земноводні, а також ланцетник (класу головохордові), пискорійка (класу круглоротих)  розвиваються з метаморфозами, а саме: яйце-личинка-доросла особина.

Аксолотль перебуває на всіх стадіях під час онтогенезу, а саме від ланцетника до риби, і далі йому стають притаманні деякі риси свого класу  - класу Земноводні. Зазвичай залишається на стадії личинки, іноді в порівняно рідкісних випадках, аксолотлі досягають дорослого стану і втрачають зябра при висиханні ставків, у яких вони живуть. Ця тварина має унікальні здібності до відновлення втрачених кінцівок, пошкоджень внутрішніх органів і навіть втрати частин головного мозку, тому ця тварина складає великий інтерес для вивчення процесів репаративної регенерації. Секретом, завдяки якому ці тварини мають такі властивості, є "плюріпотентні" клітини, котрі як ембріональні стовбурові клітини людини, мають природну здатність до морфогенезу (перетворення) у будь яку клітину організму, при необхідності заміни втраченої клітини тканини.

Як відомо пискорійка – це личинка міноги, яка відноситься до класу круглоротих, а аксолотль – це личинка мексиканської саламандри, яка відноситься до класу земноводні. І пискорійка, і аксолотль,  і ланцетник  належать до типу хордові, адже мають хорду.

5. Розповсюдження земноводних.

• Розповідь учителя з елементами бесіди.

Кількість та різноманітність земноводних особливо великі в тропіках, яким притаманна висока вологість і відносно стабільна висока темпера­тура. Ближче до полюсів кількість видів земноводних зменшується. Сухі й особливо сухі та холодні області земної кулі бідні на амфібій. Земновод­них немає там, де немає хоча б тимчасових водойм, оскільки їхні яйця, як правило, не можуть розвиватися поза водою.

Через особливості будови шкіри амфібії не можуть підтримувати осмотичний тиск у гіпертонічному середовищі й повністю відсутні в солоних водоймах. У солоних водоймах не може відбуватися й розвиток яєць цих тварин.

За характером місця проживання земноводні поділяються на дві гру­пи: наземні та водяні. Наземні після періоду розмноження можуть жити далеко від водойм, а водяні все життя проводять у воді або біля неї.

Серед наземних земноводних широко представлені деревні мешкан­ці  - квакші, веслоногі ропухи, представники родини короткоголових та вузькоротих.

Як правило, наземні мешканці характеризуються кращим розвитком легенів та меншим значенням шкіри в процесі дихання. Це робить їх і залежними від вологості навколишнього середовища.

У місцях із несприятливими умовами проживання наземні форми земноводних можуть переходити до водного способу життя (гостроморда ропуха — у посушливих зонах, трав'яна та гостроморда ропуха - у тундрі).

В умовах різко змінюваної температури та вологості, що притаманне більшій частині суші, земноводні не в змозі здобувати їжу й вести активний спосіб життя в будь-який час доби впродовж усього року. Тварини вибирають для цього періоди з найбільш оптимальними умовами, проводячи решту часу у сховку. Добова та сезонна циклічність у житті земноводних — це біологічне пристосування, яке компенсує їхню недосконалість  як наземних мешканців.

ІV.  Узагальнення, систематизація й контроль знань та вмінь учнів

•    Робота у зошиті.

Виконання завдань, поданих до теми уроку.

Дайте відповіді на запитання:

1. У зеленої жаби через легені надходить 49 % кисню. Яким чином до її організму надходить іще 51 %?
2. Жаба на суші пересувається стрибками. Чому так само на суші не можуть пересуватися тритони?
3. Зелені й бурі жаби мають захисне забарвлен­ня, а квакші змінюють своє забарвлення (на листках — зелені, на стовбурах — бурі). Як можна пояснити, що в саламандр і жерлянок є яскраво забарвлені ділянки шкіри?
4. Є дані, що жаби, позбавлені шкірного дихан­ня, живуть 3-4 дні, а позбавлені легеневого — 20-40 днів. Які висновки можна зробити?
5. За старих часів у глечики з молоком часто кла­ли жаб. Молоко не скисало навіть у найспекотніший день. Чому?
6. Жаб у тераріумах якийсь час утримували без води, і вони сильно схудли. Коли в тераріумах поставили ванночку з водою, жаби забралися до неї й досить швидко набули свого звичного нормального вигляду. Як можна пояснити ре­зультати дослідів?

VI. Домашнє завдання. Вивчити §39 підручника, відповісти на питання після параграфа. Скласти міні – твір «Жаба – мандрівниця».

VII. Підбиття підсумків уроку.

ЛІТЕРАТУРА

1. Брэм А.Э. Жизнь животных: в 3 – х томах. Т 3. Пресмыкающиеся. Земноводные. Рыбы. Беспозвоночные. - – М.: ТЕРРА, 1992. – 496 с.: ил.
2. Дмитриев Ю., Пожарицкая Н. Твоя Красная Кни­га. — М.: Молодая гвардия, 1983.
3. Котик Т.С. Талгіна О.В. Біолоія. 8 клас: робочий зошит/ Т.С.Котик, О.В. Талгіна. – Х.: «Ранок», 2013. – 88 с. + Дод. (16 с.).
4. Межжерін С.В., Межжеріна Я.О. Біологія: підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів./ С.В. Межжерін, Я.О. Межжеріна.  – К: Освіта, 2008 р.
5. Рева М. Л. Страницы  Красной Книги. — Донецк: Донбас, 1982.
6. Сабунаєв В. Цікава зоологія. — К.: Веселка, 1981.
7. Серебряков В. В., Балан П. Г. Биология. 8 кл. — К.: Генеза, 2008.
8. Сосновский И. П. Редкие  и  исчезающие животные. — М.: Энергоатомиздат, 1987.
9. Энциклопедия для детей.  Т.  2.  —  М.: Аванта+, 1995.