Ольга Николаевна Прайс, учитель географии и биологии

Розвиток інформаційного суспільства нерозривно пов'язаний із потребою кожного громадянина в постійному оновленні знань. Девіз «Освіта на все життя» переходить у новий принцип — «Освіта протягом усього життя». Найважливішою складовою нової парадигми освіти є ідея про її безпе­рервність, що спрямована на подолання суперечностей між стрімким темпом збільшення знань у сучасному світі й обмеженими можливостями їх засвоєння людиною в період навчання. Ці су­перечності змушує освітні установи формувати вміння вчитися, самостійно здобувати інформа­цію, отримувати необхідні знання.

Щороку кількість користувачів Інтернету в Україні збільшується. Вчителі й учні середніх загальноосвітніх навчальних закладів країни ви­користовують у навчальному процесі Інтернет як потужне джерело інформаційних і методичних ресурсів для отримання нових даних, які ще не встигли потрапити в підручники.

На перше місце в навчанні біології виходить особистісна орієнтація освіти, що пов’язано з ре­алізацією активних форм у взаємодії суб’єктів нав­чально-виховного процесу в єдиному інформацій­но-освітньому середовищі. Саме таким середови­щем стає Інтернет і його освітні ресурси.

Створення інформаційно-освітнього середови­ща в Інтернеті дозволяє реалізувати один із прин­ципів демократизації освіти — доступність якісної освіти: незалежно від місця проживання чи інших об’єктивних причин учень повинен не тільки здобути суму знань з біології, а й сформува­ти достатній рівень компетенції, необхідний для подальшого використання у професійній діяльності та продовженні біологічної освіти. Все це актуалізує вивчення методичних питань стосовно ви­користання ресурсів Інтернету у створенні інформаційно-освіт­ніх середовищ для самостій­ного систематизованого опа­нування біології.

Інтернет як засіб педа­гогічного спілкування спри­ймають не всі педагоги. Мож­на погодитися з фахівцями, які стверджують, що вчителі поки що обмежено використо­вують у навчальному процесі освітні  ресурси Інтернету, хоча вони й мають низку переваг (доступність, оперативність, інтер- активність, комунікативність, наочність, можли­вість оптимізувати й інтенсифікувати навчальний процес за рахунок підвищення інформативності й високого мотиваційного потенціалу).

Психолого-педагогічні особливості викорис­тання інформаційно-комунікаційних технологій у процесі навчання досліджено в роботах бага­тьох учених, зокрема В. Ю. Бикова, М. Голованя, М. Жалдака, Ю. Жука, Н. В. Житєньової, В. Ла­тиського, А. Гуржій, І. Мархеля та ін.

У своїй роботі я  розглянула  законо­мірності використання освітніх ресурсів мережі Інтернет учнями 6 – 9 - х класів.  Із цією метою було проведено анкетування, у якому взяли участь 29 учнів  школи № 4 м. Авдіївки Донецької області.

За результатами дослідження (дивись  табл. і мал.) виявлено, що 96,6 % респондентів мають доступ до мережі Інтернет, зокрема 96,6 % — удома, 58,6 % — користуються мережею у друзів, 55,17 % — у своєму навчальному закладі, 17,2 % — на­дають перевагу Інтернет-кафе, 34,5 % - користуються інтернетом у батьків на роботі.  Також з’ясовано, що учні проводять у мережі Інтернет значну кількість часу: 0 % — до 5 годин/тиждень, 48,3 % — від 5 – 15 годин на тиждень, 51,7 % - більше 15 годин/тиждень. Щодо освіт­ньої інформації, то учні вважають найбільш оптимальною інформацію високого рівня медіатизації (аудіо- та відеокліпи, високомедіатизова- ні інтерактивні програми) — 41,4 % респондентів, але більша кількість учнів 44,8 % вважає, що  медиатизація низького рівня.  Переважна більшість учнів (86,2 %) зауважує, що їм легше навчатися, маючи можливість корис­туватися ресурсами Інтернету. Але, крім пози­тивного ефекту взаємодії дітей та молоді з цією мережею, слід виділити й низку тривожних тенденцій: використання комп’ютерної техніки понад норму може завдавати шкоди здоров’ю та впливати на самопочуття дітей (погіршуєть­ся зір, можуть виникати проблеми з опорно- руховою системою); надмірна захопленість «вір­туальною реальністю» призводить до цілої низ­ки психічних змін.

Наведемо пропозиції з раціонального викорис­тання комп’ютерної техніки й мережі Інтернет:

1. контролювати тривалість роботи учнів із ком­п’ютерною технікою;
2. контролювати роботу дітей за комп’ютером і сайти, якими вони користуються;
3. підвищувати мотивацію учнів з використання ресурсів мережі Інтернет для навчання;
4. навчати учнів критичного аналізу Інтернет- ресурсів;
5. заблокувати доступ до певних розважальних сайтів;