- 84690
- Біологія
- Дзюбко Валерія Михайлівна
- 1998 рік
- Донецька
- Авдіївка
- Загальноосвітня школа 1-2 ступенів №4
- 9
- 9
- Учениця
- dzyubkov@mail.ru ; 0508053386
Відповідь:
1. Розглянемо запропоновані моделі. Перед нами на малюнку зображено рослинну клітину у складі тканини і тваринну (амеба) клітину у стані живлення (фагоцитозу). Клітина – елементарна жива система, основа життєдіяльності, розмноження та індивідуального розвитку прокаріот та еукаріот. Між рослинними і тваринними клітинами багато подібного і відмінного.
Риси подібності рослинної та тваринної клітин:
- Обидві клітини живі, вони ростуть, живляться, дихають, поділяються, реагують на подразнення, у кожній із них виконується обмін речовин.
- Мають генетичний код, завдяки якому виконується передача і реалізація спадкової інформації.
- Обидві клітини мають ядро, цитоплазму, мітохондрії, клітинну мембрану, рибосоми та комплекс Гольджі.
Риси відмінності між рослинною та тваринною клітинами
|
Ознаки
|
Рослинна клітина
|
Тваринна клітина
|
- Пластиди
|
Хлоропласти (пластиди, які мають пігмент хлорофіл, завдяки якому виконується процес фотосинтезу); хромопласти (пластиди, які містять різні пігменти, що зумовлюють яскраве забарвлення квітів та плодів); лейкопласти (безбарвні пластиди, в яких виконується синтез крохмалю, завдяки моносахаридам та дисахаридам; також є лейкопласти, які запасають білки або жири).
|
Не має пластид.
|
- Спосіб живлення
|
Автотрофний (синтезує із неорганічних речовин всі необхідні для життя органічні речовини, використовуючи сонячну енергію)
|
Гетеротрофний (готовими органічними речовинами, а саме білками, жирами, вуглеводами)
|
- Клітинний центр
|
У нижчих рослин
|
У всіх клітинах
|
- Клітинна стінка
|
Целюлозна, розташована назовні мембрани, дуже міцна, значної товщини.
|
Тонка (глікокалікс).
|
- Включення
|
Запасні поживні речовини у вигляді зерен крохмалю, білка, крапель ліпідів. Вакуолі з клітинним соком; кристали солі.
|
Запасні поживні речовини у вигляді зерен і крапель (білки, жири, вуглеводи), кінцеві продукти обміну речовин (кристали солей) – пігменти.
|
- Вакуолі
|
Великі порожнини, заповнені клітинним соком.
|
Вакуолі: скоротливі, травні, видільні. Зазвичай невеликого розміру.
|
- Органоїди руху (війки, джгутики, псевдоподії, міофібрилли)
|
Відсутні війки, псевдоподії, міофібрилли, у хламідомонади є джгутики, джгутики також є у деяких видів бактерій.
|
Є усі перелічені органоїди руху
|
2. Тварина, що зображена на малюнку – мексиканська саламандра аксолотль. Аксолотлем називають личинку одного з видів хвостатих земноводних - мексиканської амбістоми, що знаходиться в стані неотенії, тобто затримки онтогенезу з придбанням здібності до статевого розмноження на стадії, що передує дорослому стану. Тобто ця тварина знаходиться в личинковій стадії до кінця життя, але це не заважає їй рости і розмножуватися.
Мексиканська саламандра аксолотль представляє великий науковий інтерес і у свій час порушила увагу всіх учених-біологів. Перші спостереження над цими тваринам показали, що воно не втрачає зябер все життя, тобто залишається в стані личинки. За пізнішими спостереженнями виявилось, що іноді, і в порівняно рідкісних випадках, аксолотлі досягають дорослого стану і втрачають зябра, але звичайно вони розмножуються в стані пуголовка. Чудово, що при штучному вихованні аксолотлів вдавалося доводити їх до повного розвитку, так що вони втрачали зябра і починали дихати виключно легенями. З численних дослідів такого ж роду з'ясувалося, що пуголовки асколотелей можуть нормально розвиватися при доброму харчуванні і за сприятливих умов життя. Перетворення і заміна зябрового дихання легеневим прискорюється також у тому випадку, якщо пуголовкам штучно ускладнюють перебування у воді і змушують їх побільше залишатися на повітрі. У цих личинок добре розвинена щитоподібна залоза, але вона зазвичай не виробляє достатню кількість індукуючого гормону - тироксину. Однак, якщо переселити аксолотля в більш суху і прохолодну середу або знизити рівень води при домашньому розведенні, він перетворюється на дорослу амбістому. Перетворення аксолотля на амбістому можна викликати також додаванням в їжу або ін'єкцією гормону тироксину. Перетворення може відбутися протягом декількох тижнів, при цьому зникнуть зовнішні зябра аксолотля, зміниться забарвлення, форма тіла.
Мексиканська саламандра відноситься до ряду хвостаті, класу земноводні, типу хордові, родини амбістомові. Родина включає 28 видів, серед них тигрова амбістома, мармурова амбістома, тихоокеанська амбістома та ін. Поширені в Північній і Центральній Америці.
У дослівному перекладі з ацтекської мови аксолотль - «водяна іграшка», що цілком відповідає його зовнішньому вигляду. Зовнішнім виглядом аксолотль нагадує великого головатого тритона із зовнішніми зябрами. Загальна довжина амфібії до 30 см . В неволі аксолотлі живуть до 10-12 років. Хвіст аксолотля довгий та широкий (70% від усієї довжини), сплощений з боків, як у всіх водних личинок хвостатих амфібій. У нього близько 50 хребців. Голова у аксолотля дуже велика і широка, несумірна з тілом, рот теж широкий, а оченята маленькі - створюється враження, що личинка весь час посміхається. На нижній і верхній щелепах ростуть гострі зуби, якими аксолотль захоплює здобич. Шкіра гладка. На боках 15-16 вертикальних борозенок, через це його тулуб здається кільчастим. Пальці на всіх кінцівках вільні, без перетинок. На передніх ногах по чотири пальці, а на задніх - по п'ять. Дорослу амбістому відрізняє від аксолотля відсутність зовнішніх зябер та плавникової складки.
Усі тварини класу земноводні, а також ланцетник (класу головохордові), пискорійка (класу круглоротих) розвиваються з метаморфозами, а саме: яйце-личинка-доросла особина.
Аксолотль перебуває на всіх стадіях під час онтогенезу, а саме від ланцетника до риби, і далі йому стають притаманні деякі риси свого класу - класу Земноводні. Зазвичай залишається на стадії личинки, іноді в порівняно рідкісних випадках, аксолотлі досягають дорослого стану і втрачають зябра при висиханні ставків, у яких вони живуть. Ця тварина має унікальні здібності до відновлення втрачених кінцівок, пошкоджень внутрішніх органів і навіть втрати частин головного мозку, тому ця тварина складає великий інтерес для вивчення процесів репаративної регенерації. Секретом, завдяки якому ці тварини мають такі властивості, є "плюріпотентні" клітини, котрі як ембріональні стовбурові клітини людини, мають природну здатність до морфогенезу (перетворення) у будь яку клітину організму, при необхідності заміни втраченої клітини тканини.
Як відомо пискорійка – це личинка міноги, яка відноситься до класу круглоротих, а аксолотль – це личинка мексиканської саламандри, яка відноситься до класу земноводні. І пискорійка, і аксолотль, і ланцетник належать до типу хордові, адже мають хорду.
- .Щоб створити модель живої системи, зробимо такий дослід.
Матеріали, які необхідні для досліду: целофановий пакет, склянка з водою, крохмаль, розчин Люголя (розчин йоду з водним розчином йодистого калію – КІ3).
Уявімо, що склянка з водою – живий організм, наприклад: лист будь-якої рослини.
- Додамо до склянки з нагрітою водою крохмаль, так як крохмаль добре розчиняється у гарячій воді. Нехай розчин охолоне.
- Накапаємо 10-20 крапель розчину Люголя.
Після цього ми бачимо, що вода у склянці змінила колір на синій. Це якісна реакція йоду на крохмаль. Тобто у живому рослинному організмі йде процес фотосинтезу (процес утворення органічних сполук з неорганічних речовин з використанням сонячного світла у зелених клітинах).
6CO2 + 6H2О C6H12O6 + 6O2
- Нагріваємо синій розчин.
Забарвлення поступово зникає, так як утворюється з'єднання нестійке.
- Охолоджуємо розчин.
При охолодженні розчину забарвлення знову з'являється. Дана реакція ілюструє зворотність хімічних процесів і їх залежність від температури.
Накриємо целофановим пакетом склянку з водою, так роблять рослини у денний час, закривають свої устячка, щоб припинити процес випаровування. Ми бачимо, що процесів газообміну та випаровування (транспірації) не спостерігається.
|