Стиха лише
мелодія пісні "Думи мої”. За сценою звучить голос читця, який декламує ремарку
до драматичної поеми-дилогії Б. Стельмаха "Тарас”.
Читець.
Передвечірній український степ. Червоне сонце стало на могилі – на хвилину
перед тим, як покотиться у прірву обрію. Село не видно – степ. Здалеку лине
пісня гуманів, а зблизька срібні коники сюркочуть. Заплутуючись у тім земнім
сюркоті, бреде біленьке втомлене хлопча. Його питають коники цікаві – лунають
степом їхні голоси: "Це ми тебе питаємо з трави! Як звешся хлопчику?”
Тарас
(маленький). Талас… Таррас!.. А ви?
Голоси
Торкнулося
сонечко твоєї голови!..
Як звешся
хлопчику?
...
Читати далі »