Тема: Групи крові. Резус – фактор.

Мета: вивчити основну класифікацію крові за групами та резус – фактором, познайомити учнів з основними закономірностями переливання крові, донорством; розвивати в учнів знання про будову крові, ідею її основних функцій, велику  роль крові для організму людини; поповнити словниковий запас новою термінологією; дати історичну довідку про розвиток поглядів на проблему переливання крові; виховувати увагу, гуманність.

Обладнання та матеріали: малюнки, плакати, схеми, що дозволяють ілюструвати розповідь про групи крові й резус – фактор;  для сценки шість пробірок з рідиною що імітує кров, білий халат, мікроскоп.

Базові поняття й терміни: групи крові, резус – фактор, резус – конфлікт, аглютинація, аглютиніни, аглютиногени, донор, реципієнт, антигени, антитіла.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку.

І. Організаційний етап.

ІІ. Перевірка вивченого матеріалу.

Тест

1. Який процент від маси тіла має кров дорослої людини:

А) 7%;

Б) 15%;

В) 20%.

2.  Об'єм плазми  в крові сягає:

А) 60%;

Б) 70%;

В)80%.

3. Що входить до складу плазми:

А) еритроцити;

Б) вода;

В) органічні та неорганічні речовини.

4. Де утворюються еритроцити:

А) печінка;

Б) червоний кістковий мозок;

В) селезінка.

5. Де руйнуються еритроцити:

А) червоний кістковий мозок;

Б) печінка;

В) селезінка.

6. Де утворюються лейкоцити:

А) печінка;

Б) лімфатичні вузли;

В) селезінка.

7. Які формові елементи крові мають у клітинах ядро:

А) еритроцити;

Б) лейкоцити;

В) тромбоцити.

8. Які формові елементи крові беруть участь у її згортанні:

А) еритроцити;

Б)лейкоцити;
В) тромбоцити.

9. Кількість еритроцитів в 1 мм³ крові сягає:

А) 5 млн.;

Б) 320 тис.;

В) 500 тис.

10. Постійність внутрішнього середовища це:

А) гомеостаз;

Б) фагоцитоз?

ІІІ. Актуальність опорних знань і мотивація навчальної  діяльності.

Чому у паспорті кожної людини повинна стояти група крові і резус – фактор?

ІV. Вивчення нового матеріалу.

1. Групи крові. Історія відкриття. Переливання крові.

Розповідь учителя з елементами бесіди.

Кров… Ще в давнині люди знали, що вона є носієм життя. Колись давно вважалось, що за допомогою свіжої крові можливо  не тільки вилікувати, але  й омолодити людину.

Герой Гомера Одисей, щоб повернути  мовлення та свідомість тіням підземного царства, давав пити їм кров.

Ця мрія знайшла своє  відображення у поемі «Метаморфози» Публія Овідія Назона, римського поета, який народився в 43 р. до н. е. Одна з його героїнь – чарівниця Медея запропонувала омолодити старця Пелія

уливанням юної крові:

Чего ж, молодушные ждете,

Выньте мечи, говорит,

И старую кровь испустите,

Чтобы я жилы могла

Заполнить юною кровью.

         Відомий лікар Гіппократ рекомендував тяжкохворим пити кров. Яку отримували від здорових людей.

         В Давньому Римі патриції з метою відмолодження пили кров помираючих гладіаторів.

У середні віки спроби лікувати кров’ю  продовжувалися.  Збереглось  свідоцтво, що у 15 ст., з метою спасіння життя папи римського Інокентія 8 з крові трьох хлопчиків було виготовлено  лікувальний препарат. Але цей еліксир життя не допоміг помираючому.

Шли роки….

У 17 ст. у Франції, Англії, Італії та Германії було зроблено біля двадцяти переливань крові від хворих людей до здорових. Майже всі переливання мали трагічний результат. Лікарі відмовилися від цього методу на  150 років. Але ця ідея не була забута.

У 18  ст. Антоні ван Левенгук винайшов мікроскоп, з'явилася можливість роздивитись кров при збільшенні.

Давайте з вами згадаємо склад крові. Що входить до складу крові?

• Чому одні випадки переливання крові закінчувалися успішно, а інші трагічно?

Я пропоную вам подивиться сценку.

(Автор)

1900 р.

Далеко за північ світяться два вікна на нижньому поверху інституту патології міста Відню. Тут працює нікому ще не відомий лікар Карл Ландштейнер. Він закінчив  Віденський  університет и зараз займається вивченням властивостей крові людини.

Тиждень тому Ландштейнер взяв кров з вени у шести пацієнтів. И зараз перед ним стоїть шість пробірок. Кров вже давно відстоялась розділившись на два шари: верхній – солом'яно – жовтий та нижній – червоний. Верхній шар уявляє собою сироватку, а нижчий – еритроцити. Ландштейнер змішує еритроцити однієї пробірки з сироваткою іншої пробірки. В деяких випадках еритроцити нагадують собою брилки – еритроцити, які злиплися, в інших пробірках брилки не утворюються.

Міркування Карла Ландштейнера:

« Чому сироватка комерції совітника Боуера склеює еритроцити візника Гаммельмона, але не склеює еритроцити бондаря Ватнера? Чому при додаванні сироватки крові аптекаря Ратнера до еритроцитів його колеги лікаря Нагеля злипання еритроцитів не спостерігається?»

(Автор)

День за днем Ландштейнер повторював опити. І знову теж самий результат. Але вчений не припиняє своїх експериментів, відчуває що він на порозі  важливого відкриття.

Міркування Карла Ландштейнера:

«Якщо еритроцити однієї людини склеюються сироваткою другої людини, то   еритроцити  вміщують антигени, а сироватка – антитіла. Антигени  я позначу латинськими літерами А і В, а антитіла – α і β. Отже, склеювання еритроцитів не наступає, якщо антитіл до їх антигенів не має, отож, кров різних людей неоднакова і її треба розділити на групи».

Тисячі опитів провів ще Карл Ландштейнер поки не з'ясував, що всіх людей у залежності від властивостей крові можна розділити на три групи. Кожну з них він назвав латинськими літерами А,В,С. До групи А він відніс людей, еритроцити яких  вміщують антиген А, до групи В – людей з антигеном В, до групи С – людей у яких були відсутні антигени А і В.

Про свої спостереження К. Ландштейнер сповістив у статті у 1901 році «Про аглютинативні властивості нормальної людської крові».

Продовження розповіді вчителя.

На початку століття у Празі працював інший лікар – психіатр Ян Янський. Він шукав причину психічних захворювань у властивостях крові. Причину психічних захворювань Янський не знайшов, адже встановив, що у людини є не три, а чотири групи крові: четверта група зустрічається дуже рідко, ніж перші три.

Янський дає групам крові порядкові позначення римськими цифрами: І, ІІ, ІІІ, ІV.

На сьогоднішній час групи крові позначають так:

І – 0

ІІ – А

ІІ – В

ІV – АВ

Іноді для порозуміння позначають подвійне позначення – цифрове і літерне.

Після досліджень Ландштейнера стало зрозуміло, чому раніше переливання  крові закінчувалось трагічно. Це були випадки, коли кров донора і реципієнта виявлялась несумісною.

Проте на початку століття ніхто, навіть Ландштейнер повністю не уявляв собі істинного масштабу цього відкриття. Пройшли роки, пер ніж його оцінили по достоїнству. Лише через 30 років Карлу Ландштейнеру присудили Нобелівську премію.

На дошці в період розповіді учитель записує

1901 р. – Карл Ландштейнер відкрив три групи крові.

1921 р. – Ян Янський відкрив четверту групу крові і позначив усі групи римськими цифрами.

1936 р. -  К.Ландштейнеру присудили Нобелівську премію.

Донор – віддає кров.

Реципієнт – приймає кров.

Аглютинація – склеювання еритроцитів.

• Складання таблиці за підручником (один учень виконує це на дощці).

Таблиця. Співвідношення між антигенами в еритроцитах і антитілами у плазмі

Познайомившись з таблицею, стає зрозумілим, що А ніколи не зустрічається з α, а В – з β. Якщо при переливанні крові аглютиногени зустрічається з однойменним аглютиніном ( наприклад,  аглютиногени А з аглютиніном α або аглютиногени В з аглютиніном β), то відбувається аглютинація (склеювання) і руйнування еритроцитів, у результаті чого розвивається щок, що може призвести до смерті.

Група крові визначається генотипом людини і не змінюється впродовж усього життя.

Так як кров І групи не містить в еритроцитах аглютиногенів, то її можна переливати людям з будь – якою групою крові. І групу крові називають універсальною.

Кров ІV групи не містить у плазмі аглютинінів, отже людям із цією групою крові можна переливати кров будь – якої групи, тому їх називають універсальними реципієнтами.

• Складання схеми переливання крові.

2. Резус – фактор

У 1940 році у макак – резус із еритроцитів виділили антиген, який отримав назву  резус – фактор. В подальшому він був виявлений у 70 % людей, а 30 % людей його не мали. На сьогодні ці цифри змінилися: 85% людей мають у крові цей білок, а 15 % не мають, тобто значно знизилась кількість населення, яка не має у крові відповідний білок. Кров, у якій міститься резус – фактор, називається резус – позитивною ( Rh⁺). Кров, у якій резус – фактор відсутній, називається резус – негативною (Rh^-). Резус – фактор успадковується як правило від батька.

         В світи існує понад 15 систем крові: Кілл, Делл і т. д. При переливаннях крові слід враховувати резус – фактор. Якщо кров резус – позитивного донора перелити резус – негативному реципієнтові, то в організмі останнього утворяться специфічні антитіла стосовно резус – фактора. Це призводить до склеювання еритроцитів та їхнього руйнування, що може закінчитися загибеллю реципієнта. Резус – негативним реципієнтам переливають тільки резус – негативну кров.

Резус – конфлікт також може виникнути при вагітності, якщо кров матері резус – негативна (Rh^-), а кров плода резус – позитивна (Rh⁺). У цьому разі перша вагітність може закінчитися цілком благополучно. Але якщо у кров'яне русло матері потрапить кров плода ( через невеликі тріщинки у плаценті), то у крові жінки з'являться антитіла. При другої вагітності ці антитіла потрапляють у кров плода і визивають руйнування еритроцитів які мають антиген  Rh⁺. З кожною новою вагітністю, несумісною за антигенами, кількість антитіл у крові матері зростає. Іноді гинуть недоношені ембріони, спостерігається мертвонародження. У зв'язку з проникненням антитіл у кров'яне русло дитини може виникнути гемолітичне захворювання, що призведе до руйнування еритроцитів. Урятувати новонародженого може невідкладне переливання крові.

V. Узагальнення, систематизація й контроль знань т а вмінь учнів.

Питання для повторення і обговорення

1. Як були відкрити групи крові?
2. Чому людей з І групою крові називають універсальними донорами?
3. Де знаходяться аглютиногени і аглютиніни?
4. Чому кров І групи можна переливати усім, а кров ІV групи тільки людям, які мають цю групу?
5. Чим виявляється наявність або відсутність тих або інших аглютиногенів у крові людини?
6. В якому році і як був виявлений резус – фактор?
7. Чому резус – негативній людині не можна переливати резус – фактор?

VІ. Самостійна робота учнів

Робота із зошитом  (Біологія. 9 клас: Робочий зошит / Т.С. Котик, О.В. Талгіна. Х.: Вид – во «Ранок», 2011 р.). Відпрацювати відповідні сторінки зошита.

VІІ. Підбиття підсумків уроку.

VІІІ. Домашнє завдання.